Поліс - місто Scout

Мовчання Бога в цю годину припинені над безоднею. Суміщення двох Crucis viae. Загадка смерті занурився, як яструб змушує нас задатися питанням безапеляційно. Насправді перемагає смерть в ніч землетрусу, а в кінці кінців, в нашому житті? Що таке Пасха , якби не пам'ять про порожній гробниці, Бога, який воскрес із мертвих? У що ми віримо, з яким ми насправді?

Страсна п'ятниця в Абруццо, смерть підготував свій стіл торжествуючий в тому, що квадрат без жодних прикрас. Двісті труни, не всі жертви, але погляд, перш ніж знищити холодної геометрії казарми. Двісті п'ять трун в ряд, а й деякі, білий і маленький, над великий труну. Безглуздо маленькі білі труни в темряві обіймів. Діти загиблих чіпляючись за матір, батько. І діти, які були написані за годину до смерті на Facebook: Я п'ю пиво в обличчя землетрусу і спати, завтра.

Цей парад напередодні Великодня, у той час як навколо серед уламків, персикові дерева в цвіту, здається, злий жарт. Тиждень тому я купив ці мертві голуби, і шоколадні яйця для своїх дітей. Де він тепер, здавалося, що хід труни, ваша Великдень? Де надія матері її діти вижили, ті, хто викопав шукає брата, який живий, але тільки? Справді смерть створила велику свідчить про її влади, в тому, що двір широкий і голий, як вівтар - на горизонті снігові Апенніни, безпристрасним.

І він ясно бачив, кардинал Бертоне, цей вівтар смерті, він відчував себе добре тиша, що всі відчули, що в квадраті. "Ми схиляємо - дебютував - до нерозбірливий загадку смерті". Перш ніж ці двісті трун, і ті дрібні, білі, перша реакція людини мовчати, а цибуля - як перед занадто великий ворог. "Все в один момент може припинитися, все може закінчитися", сказав Бертоне (і ми продовжували думати про тих 289, які минулого тижня купували яйця для своїх дітей).

Мовчання, перш ніж ці гроби (і в ту ніч, після останнього краху сміття) є тиша, - сказав кардинал - Голгофа, після того, як останній крик Христа . Мовчання людини і мовчання Бога в цю годину припинені над безоднею: він, таким чином, смерть, переміг назавжди? Зішестя, запаморочливі перекриття з роботою хороший спосіб п'ятницю Хреста Абруццо симетрії жінок під хрестом в містерії та Італії перед телевізором вчора. Як потужний удар, який вимагає, по крайней мере, одну хвилину, щоб зупинитися.

Загадка смерті занурився, як яструб змушує нас задатися питанням безапеляційно. Насправді перемагає смерть в ніч землетрусу, а в кінці кінців, в нашому житті? Що таке Пасха, якби не пам'ять про порожній гробниці, від Бога, який воскрес із мертвих? У що ми віримо, з яким ми насправді?

Обличчя людей на похоронах, здавалося, відбивали - в цнотливою болю, сувора - часто небажання реагувати на слова священик. Як діти теж поранений спокійно вірити у воскресіння, в свою плоть, яка тепер, схоже, так жорстоко відмовлено. І це так глибоко людським. Хто знає, на Голгофі, особи тих, хто дивився, хто вірив в короля, і побачив, бідний, розбиті тіла. Хто знає, нескінченна тьма, коли Марія Магдалина була на могилі, тому що його Господь помер.

Але труна була порожня. Здивування, радість нечуване Магдалина зустрічає воскреслого Христа. Все, що менше, ми вважаємо, необхідно батьків і матерів, які втратили своїх дітей. Це або-або проблема в тому, що площа труни - явний або до нас, ми нічого не втратили. Ми вважаємо, що смерть не перемогти?

Це для багатьох в Абруццо "час великої віри", як сказав архієпископ Молінарі, який назвав по іменах деякі з його послідовників зникла - Фабіо, Франка, Алессандра ... У своєму зверненні, що прийшов на розум пастир добрий Євангеліє від Іоанна, хто кличе своїх овець по імені і виводить їх ... і вівці за ним ідуть, бо знають голос його. У зверненні в той час, коли Папа нагадав Апокаліпсис ", не буде більше смерті і трауру і плачу, ні болю, бо перше минулося." Коли ці діти будуть втрачені - насправді - riabbracciati Це християнської надії. Здатних, за його впевненості, виклик майбутнього.

Богослов борелевской
Автор: Марина Корраді